Добриво соняшнику: сучасно і ефективно

Сприятлива цінова кон'юнктура на внутрішньому та зовнішньому ринках зумовила провідне місце соняшнику в структурі посівних площ в Україні, де вона щорічно займає від 5 до 6 млн га. В той же час гостра конкуренція між постачальниками соняшникової і пальмової олії на світовому ринку стимулює вітчизняних аграріїв нарощувати продуктивність цієї культури і при цьому знижувати її собівартість.

Соняшник відноситься до посухостійких культур, але одночасно добре реагує на достатнє забезпечення вологою. Транспіраційний коефіцієнт - 450-570. Завдяки сильно розвиненій стрижневою кореневою системою і потужної всмоктувальній силі коренів він використовує вологу з глибини до 3 м і може майже повністю висушувати 1,5-метровий шар ґрунту. Рівень водоспоживання суттєво коливається в залежності від сорту та погодних умов року. Сумарні витрати води за вегетаційний період соняшнику становлять 385-427 мм. За цим показником він знаходиться на одному рівні з такими культурами, як ріпак і кукурудза, істотно перевищує пшеницю (303-351) і ячмінь (250-270).

Соняшник має добре розвинену кореневу систему, яка проникає на глибину 3-4 м, а в горизонтальному напрямку - на 0,8-1,2 м, що дозволяє рослинам засвоювати вологу та елементи живлення з глибоких шарів грунту. На формування 1 т насіння і відповідної кількості нетоварної продукції він виносить з грунту значну кількість поживних речовин: 40-55 кг N, 15-25 - P₂O₅, 100-150 кг K₂O. З-за цього існує думка, що соняшник виснажує грунт. Але при цьому не враховується повернення елементів живлення з рослинними залишками при їх господарського винесення, яка у соняшнику становить: N - 74%, P₂O₅ - 54, K2O - 94%, тоді як, наприклад, у ріпаку - 60, 36, 71; кукурудзи - 51, 34, 98; сої - 27, 28, 28; зернових колосових - 24-32, 17-18, 68-72 відповідно.

Особливості удобрення соняшнику

У процесі вегетації соняшник засвоює елементи живлення нерівномірно. На початку росту він вимагає трохи поживних речовин, але засвоєння їх випереджає темпи збільшення сухої речовини. Так, за перший місяць вегетації соняшник використовує 15% азоту, 10 - фосфору і 10% калію, хоча накопичення органічної речовини за цей час не перевищує 5% максимальної величини. Незважаючи на те, що на початковій стадії (2-3 аркуша) соняшник росте повільно, в цей період відбувається закладка кошика. В наступні 1,5 місяці, коли відбувається формування кошиків до кінця цвітіння, соняшник інтенсивно споживає елементи живлення, засвоюючи 80% азоту, 70 - фосфору і лише 50% калію. Решта (40%) калію надходять у рослини від фази наливу насіння до початку дозрівання. Після завершення формування кошиків засвоєння елементів живлення соняшником зменшується.

Під час вегетації соняшнику є декілька критичних періодів поглинання елементів живлення. На початкових стадіях, до утворення кошика, соняшник розвивається досить повільно і не вимагає великої кількості поживних речовин. Надмірне харчування азотом на початкових етапах розвитку призводить до зниження врожайності культури. Потребу в азотному живленні істотно зростають у фази утворення кошика. Цей період є найважливішим у забезпеченні рослин соняшнику також і іншими поживними речовинами, особливо калієм, адже обмеження його кількості різко знижує врожайність.

Які добрива слід вносити під соняшник

Основні елементи живлення по-різному впливають на ріст, розвиток та продуктивність соняшнику. Азот в поєднанні з іншими елементами живлення посилює ріст рослин, сприяє збільшенню вегетативної маси і розміру кошиків. Однак надлишок азотного живлення зумовлює утворення занадто високих рослин і призводить до нераціонального використання води. Це призводить до нестачі вологи у критичні фази розвитку культури (цвітіння і наливання насіння). Підвищується чутливість до шкідників і хвороб. До того ж збільшується вміст білка і знижується накопичення олії в насінні. Краще всього на урожай і якість насіння впливає помірне азотне живлення на початку вегетації (до утворення кошиків) і після цвітіння і посилене - у міжфазний період від бутонізації до цвітіння. При нестачі азоту урожай знижується через зменшення кількості сім'янок у кошику.

Фосфор сприяє кращому розвитку кореневої системи соняшнику, закладання репродуктивних органів з великою кількістю квіток в кошику. При оптимальному фосфорному харчуванні прискорюється розвиток рослин, економніше витрачається волога, більше накопичується олії в насінні. По своїй дії азотні і фосфорні добрива для соняшнику доповнюють один одного.

Соняшник є калиефильной культурою. Калій покращує процес фотосинтезу і вуглеводневий обмін у рослинах. Незважаючи на високу в ньому потреба, він середньо діє на рівень врожаю. Магній бере участь в обміні азоту, фосфору і синтезі білків. При його нестачі спостерігається пожовтіння між жилками, яке починається з верхівок і країв листя. Старі листя уражаються першими, в'януть. Недолік магнію в харчуванні соняшнику проявляється на піщаних кислих ґрунтах, а також при високому вмісті калію в грунті і при низьких температурах. Магнієві добрива для соняшнику вносять у ґрунт у дозі 50-80 кг/га MgO або проводять позакореневе підживлення.

Оптимізація живлення сірої покращує засвоєння рослинами азоту, збільшує вміст масла та підвищує урожай соняшнику. За її дефіциті молоді листки набувають блідо-зелений або жовтий колір, з'являється плямистий хлороз. Ріст рослин пригнічується. Недолік сірки в харчуванні соняшнику позначається на ґрунтах легкого гранулометричного складу, з кислою реакцією ґрунтового середовища, погано аерованих, з низьким вмістом гумусу.

Система удобренния соняшнику складається з трьох прийомів:

— основного;

— рядкового/рядкового;

— підживлень.

Соняшник добре реагує на післядію органічних добрив, тому в сівозміні її розміщують після культур, під які вносили гній. За даними ННЦ «ІГА імені А. Н. Соколовського», в зоні Лівобережного Лісостепу внесениt 30 т/га гною ВРХ забезпечує середню прибавку врожайності насіння 0,29 т/га. При кращих умовах зволоження цей показник може скласти 0,5 т/га.

Гній, фосфорні і калійні добрива вносять під зяблевеую обробіток ґрунту, а азотні - під передпосівну культивацію. Ефективно також внесення повного мінерального добрива навесні локально на глибину 12-14 див. Високі результати забезпечує рядковое внесення добрив під час посіву, зокрема на грунтах з низьким вмістом рухомих сполук елементів живлення. Доза рядкового добрива становить N10-15 P15-30 К15-30 у вигляді комплексних добрив. Це підвищує врожайність насіння соняшнику на 0,2-0,3 т/га. Внутрипочвенные підгодівлі доцільно проводити в районах, добре забезпечених вологою, або в роки з достатньою кількістю опадів на неудобренных з осені полях. Під час цього агромероприятия зазвичай вносять азот (30 кг/га), іноді додають фосфор і калій (20-30 кг/га) у фазі 2-3 пар листків. Позакореневе підживлення азотними добривами застосовують рідко, тільки у разі сповільненого росту рослин (холодний період), а фосфорні - ефективні лише на початку вегетаційного періоду для поліпшення розвитку кореневої системи.

При розробці системи добрива для соняшнику слід враховувати рівень родючості ґрунту, оскільки це рослина, з потужною стрижневою кореневою системою, досить добре засвоює наявні запаси поживних речовин і тому має низьку реакцію на внесення мінеральних добрив порівняно з основними зерновими культурами. Так, за багаторічними даними стаціонарних польових досліджень в ННЦ «ІГА імені А. Н. Соколовського» на чорноземі типовому відносна надбавка врожаю від повного мінерального добрива до контролю склала 13,6%, а від їх подвійної норми - 17,1% (рисунок). У той же час величина прибавки врожаю озимої пшениці та ячменю ярого була, відповідно, у два-чотири рази вище.

Соняшник дуже чутливий до нестачі бору, особливо під час посухи і на карбонатних грунтах

Поряд з цим, інтенсифікація вирощування соняшнику, обумовлена впровадженням короткоротационных сівозмін, де соняшник повертається на поле через кожні три-чотири роки, а також появою нових гібридів з потенціалом урожайності 4,5-5,5 т/га, вимагає обов'язкового використання добрив навіть на досить родючих грунтах. Норми їх застосування повинні диференціюватися відповідно до грунтово-кліматичними умовами. У зоні Лісостепу на ґрунтах з важким гранулометричним складом під соняшник вносять орієнтовно N60-100, P40-60, у Степу - N50-90, P30-50. Незважаючи на дуже високий рівень винесення калію з урожаєм соняшнику, внесення калійних добрив на зазначених грунтах менш ефективно, ніж азотних і фосфорних. Це пояснюється їх підвищеною і високою забезпеченістю цим елементом живлення і здатністю кореневої системи рослин добре його засвоювати. Тільки на ґрунтах, збіднених калієм, рекомендується додаткове застосування K20-50. Точна кількість добрив встановлюють з урахуванням забезпеченості ґрунту рухомими сполуками поживних речовин за результатами діагностики або агрохімічної паспортизації.

Застосування мікродобрив для соняшнику

Збалансованість харчування для соняшнику мікроелементами має виключне значення для підвищення виробництва насіння. За даними Інституту сільського господарства степової зони НААН, соняшник є вимогливою до мікроелементів культурою, про що свідчить значне накопичення їх в рослинах (табл. 1). Найбільший вміст у насінні характерно для цинку, у вегетативній частині - для марганцю.

Недотримання науково обґрунтованого чергування культур у сівозміні призводить до появи симптомів дефіциту мікроелементів і зниження продуктивності соняшнику. Критичні щодо фази 2-3 пар листків і бутонізації (8-10 пар листків). Недолік в перший період бору, цинку, марганцю веде до недобору врожаю. Іншими важливими мікроелементами для соняшнику є також молібден, мідь і залізо.

Оптимізація живлення сіркою покращує засвоєння рослинами азоту, збільшує вміст олії та підвищує врожай соняшнику

Соняшник дуже чутливий до нестачі бору, особливо під час посухи і на карбонатних грунтах. Бор забезпечує проростання пилку і запліднення квіток, а при його нестачі молоде листя сильно деформуються через відмирання тканин у їх підстави, рослини відстають у рості, головки деформовані, сім'янки нерівномірні, відмирають точки росту. Недолік бору в харчуванні соняшнику проявляється на піщаних ґрунтах, при високому вмісті азоту або кальцію, низьких температурах і під час посухи. Критичний вміст бору в грунті - 0,5-3,0 мг/кг. В грунт вносять 1-2 кг/га д. в. борних добрив. Ефективність підвищується при позакореневому застосуванні, оскільки в ґрунті значна частина мікроелемента переходить в недоступні форми. Позакореневе підживлення ефективні, якщо їх проводити кілька разів на початку вегетації. Першу необхідно виконати у фазі 3-4 пар листків, другу - перед цвітінням, використовуючи 6% -й водний розчин карбаміду з додаванням 200-600 г/га бору. Поширене застосування бору і під час передпосівної обробки насіння.

Марганець активізує ферментативні процеси, бере участь в азотному обміні, в процесі фотосинтезу і синтез білків, суттєво впливає на урожайність. Його недолік проявляється у вигляді хлоротичних точок на молодих листках. При цьому старі і дуже молоде листя не уражаються. Зазвичай рухомих сполук марганцю не вистачає грунтів з високим вмістом гумусу, легкого гранулометричного складу з нейтральною або лужною реакцією, після марганцефильных попередників. Внесення марганцевих добрив для соняшнику в грунт малоефективно, тому використовують позакореневе підживлення.

Загалом позакореневе підживлення проводять у фазі 3-4 і 5-6 пар листків, коли відбувається інтенсивний ріст рослин і закладаються кошика. Краще всього для соняшнику застосовувати мікродобрива у вигляді хелатів і поєднувати внесення їх з обробкою посівів засобами захисту рослин, регуляторами росту, провівши попередній тест на сумісність. Цей агрозахід гарантовано забезпечує рослини мікроелементами в доступних формах і саме в критичний період розвитку, стимулює коренеутворення і закладку кошика, а відповідно, і підвищення продуктивності рослин.

Коли доцільно внесит добрива під соняшник

Доцільність проведення підживлень соняшнику можна встановити за результатами рослинної діагностики, яка дає можливість свідомо коригувати харчування рослин протягом вегетації. Прилад «Агровектор ПФ-014», принцип роботи якого заснований на методі функціональної діагностики, що дозволяє протягом приблизно однієї години визначити потребу культури в 12-15 макро - і мікроелементах. По зміні фотохімічної активності суспензії хлоропластів оцінюють ступінь потреби (у відсотках) рослин в конкретному елементі живлення. Рівень забезпеченості рослин поживними речовиною вважається близьким до оптимального, якщо ступінь потреби в ньому, за даними приладу, не перевищує 10%. За даними ННЦ «ІГА імені А. Н. Соколовського », діагностування умов живлення рослин соняшнику у фазі 6-8 пар листків на неудобреном тлі сигналізувало про гострому дефіциті всіх макроелементів і багатьох мікроелементів.

На фоні внесення мінеральних добрив у нормі N₄₀P₆₀K₈₀ у цей же період розвитку культури спостерігалася нестача магнію, цинку, марганцю, заліза та кобальту. За результатами діагностики, позакореневе підживлення неудобренных рослин соняшнику проводили робочим розчином, що містив 4 кг/га комплексного водорозчинного добрива Акварин 13 із вмістом мікроелементів. А для обробки удобрених посівів використовували робочий розчин з додаванням сульфату магнію та хелатів цинку, марганцю, заліза та кобальту. Оперативні коригування живлення рослин дозволили отримати прибавку врожаю насіння 0,26 т/га - на контролі і 0,29 т/га - на фоні внесення N₄₀P₆₀K₈₀ (табл. 2).

Крім того, своєчасне усунення дефіциту необхідних елементів живлення позитивно позначилося на показниках якості продукції на удобренном агрофоні. Завдяки цьому вихід олії збільшився на 0,18 т/га порівняно з аналогічними посівами без підгодівлі.

Застосування бактеріальних добрив під соняшник

Одним із резервів підвищення врожайності соняшнику є використання бактеріальних препаратів Поліміксобактерин або Хетомік. Застосування першого поліпшує фосфорне живлення рослин, позитивний вплив другого препарату обумовлена обмеженням захворювань і ростстімулірующімі властивостями. Об'єм робочого розчину для процедури інокуляції, який складається з гектарної норми препарату (60 мл Полимиксобактерина або 24 г Хетомика), води і прилипача (Na КМЦ, патока, желатин, казеїн тощо), не повинен перевищувати 1,5% маси насіння. Після бактеризації насіння просушуються до повітряно-сухого стану. Для збереження життєздатності бактерій під час підсушування і транспортування оброблені біопрепаратом насіння повинен бути захищені від попадання прямих сонячних променів.

На Слобожанській дослідному полі ННЦ «ІГА» передпосівна бактеризація посівного матеріалу Полимиксобактерином забезпечила на неудобреном тлі збільшення врожаю насіння 0,28 т/га, або 12,3% (табл. 3).

При поєднаному застосуванні з мінеральними добривами ефективність біопрепарату коливалася в межах від 5,6% - на фоні внесення азотних добрив у дозі 30 кг/га д. в. до 7,2-7,5% - на фоні фосфорних (Р30) і комплексних (N30P30K30) добрив.

У дослідах Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН при застосуванні Хетомика додатково отримували 0,35 т/га насіння до контролю без бактеризації та хімічного захисту.

О. Доценко, канд. с.-г. наук,
М. Мірошниченко, д-р біол. наук,
Д. Семенов, канд. с.-г. наук,
Є. Панасенко, канд. с.-г. наук,
ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені А. Н. Соколовського»,
Р. Господаренко, д-р с.-г. наук, +

Уманський національний університет садівництва